Информация
Интересности
Литература
Искусство
Детям
Предложения
Каталог
Об авторе


Детский интернет-журнал «Санька - Бешеный кролик!»

Превосходное место для Вашей рекламы!

Мой мир. Персональный сайт Ольги Тышковец

Архив: история как она есть и загадочные явления

Украина.doc - Сетевое издание



Стихотворения

      Главная - Литература - Эта страница





Життя пливе…

Життя пливе, подіями багате,
І кожен мріє бачити в нім свято,
Радіти і горіти повсякденно,
А друзів мати добрих і смиренних.

В роботі відчувати себе профі,
В сім”ї – щасливим, мудрим і хорошим,
Вбачати в дітях вірність і надію,
І втілену тобою давню мрію…

І милуватись домом – повна чаша:
Розумно вкладене багатство наше…
Так кожен мріє – і будує плани,
І вчиться, і працює так старанно!

Чому ж тоді, як 50 минає,
Дивується, і сам себе питає,
Що я зробив, я прагнув, я спішив,
Я бачив ціль, я вірив, я творив,

Я чуйним був, бував я і жорстоким,
І сходив вбік з прямої я дороги,
І знову повертався на свій шлях,
Любив і гнівався, і відчував я страх,

І ось піввіку прожив – і питаю:
Чи все зробив, для чого проживаю?
Для чого Бог мене сюди послав,
Лише за тим, щоб я це все придбав?

Або комусь віддав. В чім сенс буття?
Для чого в світ іде людське дитя?
Задля роботи, горя, маяття,
Задля гріхів, – а потім каяття?

Людина кожна мріє і страждає,
Багато прагне – певну міру має,
І, згадуючи дні, що відлетіли,
Так дивно нам, у що вкладали сили,

Чому вклонялись, свято берегли,
Навіщо за порожнім йшли,
А істинне було десь зовсім поруч!..
І ось тепер такий глибокий морок,

Така пекуча і гірка зневіра,
І де поділась та гаряча віра?!
Її хтось вкрав чи сам її згубив,
Поки усе, що прагнув, захопив?!

А ще тоді, як інтереси власні,
Були метою, істиною, щастям,
Все ж інше – було зайвим і невчасним,
Байдужим, примітивним і нещасним,

І так хотілось ближче буть до того,
У кого було так багато всього…
Успішний друг – практичніше невдахи,
Багатий шлюб – геть днів злиденних жахи!

І ще, світ вчить, нам слід себе любити,
Щоб добре і успішно жити.
Сьогодні людство вчить про себе дбати,
Проблем на власну долю не шукати,

Роби добро – і будеш клопіт мати,
Жертовність смішна і дивакувата!
Добряк – це дурник, або ще «ботанік»,
Людина з розрахунком – то хазяїн…

Чому над нами гроші, придбане добро,
Такую владу узяло?!
Чому багато метушні в житті людини,
І вже не боїмося судної години?

Лише тоді немає нам спокою,
Коли залишимо піввіку за собою!
І якось нам чогось не вистачає
Й тоді, коли душа чимало має!

Ми роздратовані, а хто ж у цьому винен?
І серце стогне, і образа лине,
І як знайти те джерело живе,
Яке нам впевненість і віру поверне?!

І як при цім не стати легковірним,
А бути витриманим, мирним,
А ще щасливим від дрібнички,
Розумної – не від дурнички…

Шукаєм все життя, шукаєм вічність,
Заплутуємо все – і Бога кличем,
Лише вузла одненького розв”яжем,
Себе новим зав”яжем.

Коли ж кінець цій безкінечній муці,
Життям земним, земній науці,
Земним гріхам і насолодам,
Земним стражданням і незгодам?!

Людина втомлена і виснажена дуже,
І їй вже до всього байдуже,
Вона так прагне краще жити,
А досягне чогось – то стане нити,

І не збагне, чому їй так погано,
Адже багата, сита і рум”яна…
Шукає Бога, істини шукає –
В тенета релігійні потрапляє.

А ось коли свободи забажає,
Тоді її дияволом лякають,
А коли щось нове в прозрінні скаже,
За єресь церква враз накаже!

Руки не простягне – відрине,
І швидко розіпне, як Бога-Сина.
А найстрашніше – то людські системи,
Великі і малі апологеми,

Ланцюги й сіті, тонке павутиння –
То найміцніше диявольське створіння!
Заманить тебе вглиб – і вип?є силу,
І годі вирватися, милий.

Служи, мовчи і вірно поклоняйся,
Не вдумуйся і не пручайся…
І ось, здається, скоро вже - свобода,
Бо час – найважчий для народу!

І зрозуміло – важко не тоді,
Коли голодні, босі, у воді,
Коли війна, вогонь, пекельні муки,
Неволею закуті ноги, руки,

І не тоді, коли гримлять гармати, -
А коли можна все купити і продати!
Коли ціна життя – дзвінка монета,
Яка для всіх і влада, і тенета…

І так це давить, так воно цінує,
Що кожного до себе завербує.
Ще більше хочу – скажеш залюбки,
А скажеш – досить! – Будуть черепки!

Як вберегтись від цього? Кажуть, - віра!
Яка? Чи є у цьому міра?
І чи в усьому Біблія права,
Чи не для влади створена вона?

Хто ж владі суперечить – згине,
В ній є Закон – це безсумнівно!
І ми вчимось смиренню до Закону,
І знову потрапляєм до полону!

Бо підкоряємося владі, а не Богу…
От і шукай собі дорогу!..

Є безліч і таких, які шукали Бога,
А стріли духа зовсім не від Нього,
Йдучи за ним, все втратили – і впали,
Десь загубились, зникли і пропали.

О. люди! Як болить душа за вами,
І за собою… Де ті двері, брами,
Які дадуть свободу справжню, мир сердечний,
І Божий світ – щасливий, безкінечний!

серпень 2009


 

      Главная - Литература - Эта страница

яВОТ. Интернет-всячина