тисніть тут, якщо зліва не бачите меню...

назад

 

Епоха відкриттів

15-17 століття називають іноді ще епохою великих відкриттів.
А ще вважають своєрідним "містком" між середньовіччям та справжнім новим часом, який іноді хронологічно відносять до 18-19 століття.
У цей період багато чого змінилося у житті людей. Завдяки зробленим у цей час так званим Великим географічним відкриттям посилилися контакти між різними народами.
Виникли зовсім нові мистецтво та культура, які спиралися на так звані гуманістичні цінності.
З початку 16 століття були зроблені приголомшливі відкриття у науці. Почали різко змінюватися відношення як між людьми, так і окремими державами.
З'явилися ідеї, які геть-чисто змінили ставлення середньорічних людей до багатьох питань. Люди зовсім інакше поглянули на себе, оточуючий них світ, на власний устрій життя.
І, головне, люди почали вільно мислити, що було неможливо у часи раннього та навіть пізднього середньовіччя, коли майже всім заправляла церков.
Саме тому і називають цей період ще так - епохою великих відкриттів, яка розпочалася, як стверджують історики, у період після падіння Константинополя (1453р.), з'явлення книгодрукування (1450р.) та першої подорожі Колумба (1492 році).

Чому так буває

Втім, звичайно, не буває так у житті, щоб все виникало одночасно. Паростки цього швидкого росту були закладені ще раніше.
А ось де, ми зараз з вами спробуємо розібратися.
Ще у давні часи історії людства виникли дві різні типи цивілізації - східна та західна.
Серед країн-представників давньої східної цивілізації можна назвати Єгипет, Месопотамію, Фінікію, Індію та Китай (про деякі з цих країн ми вам ще не розповідали, але мова про них ще піде).
Як приклад західної цивілізації згадаємо дві найбільші цивілізації античності - Давню Грецію та Рим.
З часом, у зв'язку з виникненнях трьох так званих великих світових релігій (християнства, ісламу та буддизму), цей внутрішній розкол людства ще більше посилився завдяки тим ідеям, уявленням та формам правління, які кожна з релігій принесла людям різних регіонів (територій) земної кулі.
У Європі виникла загальноєвропейська християнська цивілізація, на більшості території Азії, де головною релігією став іслам - мусульманська.
Трохи осторонь почали розвиватися країни, головною релігією яких був буддизм. Окремо розвивалася також на території тодішньої Америки індіанська цивілізація.
Цей процес "поділення людства" ще більше був посилений і розколом християнства на східне (католицьке) та східне (православне), завдяки чому і сама європейська християнська цивілізація розкололася ще на дві - західну християнську ( з центром у Римі) та східну християнську ( з центром у Візантії).
Кожна з цих велетенських груп людей, перебуваючи у світі свої уявлень, розвивалася окремо, майже не взаємодіючи з іншими групами. Кожна мала свою культуру, свій погляд на світ, своє світосприйняття.
Були свої помилки, були й свої відкриття.
І ось у 15-16 столітті раптом виник період, коли європейці, які на той час знаходилися, як кажуть, "поперед планети всієї", тобто вище всіх за розвитком, завдяки Великим географічним відкриттям раптом побачили інші світи, побачили, що можна жити зовсім інакше - не так, як жили вони.
І що навіть думати можна по-різному.
Так і почалося велике взаємопроникнення та взаємозбагачення культур та народів, як називають цей період вчені.
А ось про ціну, яку довелося заплатити за це "взаємозбагачення" представникам деяких груп та цивілізацій, рівень розвитку яких був трохи нижче, аніж у європейців, ми промовчимо. Поки що.
Втім, побачити це можна на прикладі індіанців Америки.

Генріх, принц Португальський

Але перед тим, як перейти безпосередньо до самої історії великих географічних відкриттів, подивимося ще на деяких коронованих осіб, які в значній мірі вплинули на ці події.
Отже, особа перша – Генріх (1394-1460), син короля Жуана І, принц Португалії - країни, що виникла під час так званої Реконкісти.
Реконкістою (від іспанського слова reconquistar - відвойовувати), називають процес відвоювання у 8-15 століттях корінним населенням Піренейського півострова територій, що були захоплені мусульманами (арабами) ще у 711 році.
Почалася Реконкіста у 718 році битвою в долині Ковадонга, коли місцеве ополчення на чолі з Пелайо, першим королем королівства Астурія, розгромило загін завойовників-мусульман.
Потім був ще один бій - у 1212 році, вирішальний, коли війська арабів знову отримали поразку від об'єднаних військ деяких християнських королівств півострова.
До середини 13 століття в руках арабів залишався ще так званий Гранадський емірат. Але у 1492 році був переможений і він. Мусульмани (араби) остаточно були прогнані з цієї землі.
Ось під час Реконкісти і було створено графство Португалія, яке у 1139 році стало незалежним королівством.
Ну от. Але повернемося до Генріха.
Принц Генріх мріяв про відкриття далеких заморських земель.
З цією метою він зібрав найкращих мореплавців та кораблебудівників і організував багато португальських експедицій, які посилав як на південь, так і на північ.
Принц Генріх організував обсерваторію і португальську морехідну школу, та й взагалі сприяв розвитку кораблебудування.
Словом, ось таким "ідеальним героєм" був португальський принц Генріх, названий у 19 столітті Мореплавцем.
Саме з його схвалення розпочався пізніше вивіз африканських рабів у Португалію, а ще пізніше - у Америку.

Фердинанд Арагонський та Ізабела Кастильська

До 1469 року Іспанія ще була поділена між християнськими та мусульманськими королівствами.
Остаточно перемога над мусульманами відбулася саме завдяки Фердинанду Арагонському (1452-1516) та Ізабелі Кастильської (1451-1504) - двум християнським монархам (правителям), які у 1469 році одружилися, об'єднавши таким чином два найбільш могутні королівства.
Ізабелла була королевою Кастилії - створеного ще у 1035 році королівства, що знаходилося у центральній частині вже згадуваного Піренейського півострова, на якому, власно кажучи, і знаходиться Іспанія.
Фердинанд же на той час ще, як кажуть, "ходив у спадкоємцях" (тобто правив його батько Хуан II Арагонський), і після одруження з Ізабелою разом з нею керував Кастилією.
Але й починаючи з 1479 року, коли він став королем власного королівства Арагон, що знаходилося на північному сході Іспанії, Фердинанд бував там рідко, майже весь свій час віддаючи кастильским справам.
До речі, вибрала Ізабела Фердинанда з трьох претендентів на свою руку (у тому числі і короля Португалії). Історики стверджують, що Фердинанд та Ізабелла були дуже прив'язані одне до одного.
Рішучими діями вони навели у країні порядок. А потім об'єднаними військовими силами у 1492 році захопили Гранаду - останній мусульманський оплот на території Іспанії. При цьому Фердинанд проявив себе як дуже талановитий полководець і довів свою особисту сміливість.
Так закінчилася Реконкіста.
Фердинанд та Ізабелла були фанатичними католиками (тобто прихильниками західної християнської церкви).
Бажаючи укріплення своєї влади, вони створили у Іспанії "святу інквизицію", яка стала найжорстокішою з усіх країн християнської Європи.
Але найбільш значуща для історії дія, яку здійснила це королівське сімейство - це надання Колумбу можливості здійснити свій задум, тобто спробувати досягти Індії західним шляхом.
Внаслідок чого була відкрита Америка, а Іспанія перетворилася на супердержаву.
(Втім, найвищий розквіт Іспанії все ж таки припадає на правління Карлоса І (Карла У), онука Фердинанда та Ізабели, який у 1519 році став також імператором Священної імперії.
Після смерті Карлоса територія імперії була поділена між його синами - Філіпом, який став правити Іспанією, Нідерландами та іспанськими колоніями Америки, та його братом Фердинандом, який став імператором Священної Римської імперії.
А у 1580 році у склад Іспанської імперії ввійшла також Португалія.

Великі географічні відкриття

Ну от. А зараз переходимо до великих географічних відкриттів.
Взагалі, такими можна вважати всі найбільш значні відкриття у історії людства.
Але традиційно до них відносять лише ті, що були зроблені європейцями з 15 століття по середину 17 століття - за 300 років (цей період і називають епохою географічних відкриттів).
Причин для виникнення цих експедицій було декілька.
У першу чергу це був, звичайно, пошук нових торгових шляхів.
Адже, незважаючи на те, що торгівля європейців велася вже давно, завдяки захопленню турками-османами країн Близького Сходу, насамперед Візантії, ситуація дуже ускладнилася.
Чорним морем європейці користуватися вже не могли - їх туди не пускали араби. Крім того, на всіх раніше безпечних торгових морських шляхах з'явилися пірати.
От і довелося європейцям шукати інші торгові шляхи на Схід, особливо у Індію - країну, на думку європейців, найбагатющу у світі.
До того ж, з'явилися міцні кораблі, які вже можна було використовувати для океанських плавань.
Втім, звичайно, кораблі ці були дуже ще невеликими, хоча й значно надійнішими та швидкохідними, аніж кораблі середньовіччя.
Але найголовнішою причиною, напевно, була та обставина, що людство нарешті визріло для того, щоб ознайомитися з Землею та її невідомими краями - адже на той час на карті нашої планети було ще багато так званих "білих плям" (тобто невідомих європейцям земель).
Все це й спонукало європейців на подорожі, під час яких мандрівники знаходили нові, невідомі раніше краї - і заносили їх на карту.
Так були відкриті Америка, Австралія, Берингова протока, що розділяла Азію та Північну Америку, морський шлях навкруги Африки у Індію та Індокитай.
Втім, не будемо ідеалістами (тобто людьми, які перебувають у світі ілюзій та фантазій) - в першу чергу мандрівників у ці подорожі штовхало золото. Гроші і золото - тобто можливість разбагатіти.
Адже європейці на ті часи завдяки приголомшливим розповідям мандрівників вважали східні держави, і в першу чергу Індію найбагатющими землями світу.
Ось як, наприклад, писав про Індію відомий італійський мандрівник 13-14 століття Марко Поло:
"Золота, скажу вам, у них дуже багато, і не вивозять його звідти… Сказати по правді, палац там великий і вкритий чистим золотом… Ще скажу вам, що підлоги в покоях - а їх там багато, - вкрито чистим золотом у два пальці завтовшки; і все в палаці - і зали, і вікна - оздоблено золотими прикрасами".
(Стає зрозумілим, чому так прагнули у Індію європейські завойовники, чи не так?).
Одними з перших експедиції в океані почали португальці (ці перші експедиції організував принц Генріх).
Після них були іспанські, голандські, французські та англійські мореплавці.
У 1487-88 роках Бартоломеу Діаш досяг південного краю Африки, обігнув її і відкрив мис Доброї Надії - південну точку Африки.
У 1497-98 роках мореплавець Васко да Гама (за допомогою арабського лоцмана) на чотирьох судах обігнув Африку і досяг Індії.
Деякі з мореплавців направлялися на не схід, а на захід, як це зробив Колумб - перший мореплавець, який пересік Атлантичний океан і відкрив Америку (втім, навіть про це не підозрюючи - чому, про це мова далі).
У 1499-1504 роках чотири подорожі до берегів Америки зробив італійський мореплавець Америго Веспуччі, назвавши вивчені їм країни "Новим Світом".
А остаточно підтвердив наявність величезного океану між Америкою та Азією Фернан Магеллан, який здійснив перше кругосвітнє плавання (1519-21).
Про деяких з цих мореплавців ми вам зараз трохи розповімо.

Христофор Колумб

Наприкінці 15 століття деякі вчені прийшли до висновку, що Земля має форму кулі. Втім, багато хто з людей не сприйняв цієї інформації.
- Як це "форму кулі"? - казали вони. - Не може такого бути! Земля плоска! Ми це точно знаємо!
Але ті, хто зрозумів значимість цього відкриття, з успіхом використали його.
Як це зробив, наприклад, Христофор Колумб (1451-1506).
"Отже, - подумав Колумб - якщо весь час пливсти не на схід, а на захід, все одно припливеш туди, куди тобі потрібно? - так подумав Христофор Колумб. І на основі цієї ідеї розробив свій проект кругосвітної подорожі до Індії.
Спочатку з цим проектом він звернувся до португальського короля, а після його відмови - до вже згадуваних Фердинанда Арагонського та Ізабели Кастильської, короля та королеви Іспанії, від яких йому потрібен був корабель з екіпажем, ну, і звичайно, забезпечення їх на весь час плавання їжею та грошима.
Крім того, Колумб поставив ще деякі умови: у випадку, якщо він дійде до Індії і відкриє нові землі, то стане віце-королем (замісником короля) цих земель; одержить чин адмірала і чверть всіх доходів.
А після смерті всі його чини та звання відійдуть його дітям.
Король та королева хоч і не відразу, але погодилися на фінансування (забезпечення грошима) цього проекту, а перед відплиттям навіть урочисто надали Колумбу чин адмірала і віце-адмірала всіх тих морів та земель, які йому пощастить відкрити.
І 3 августа 1492 року Колумб на трьох судах - "Санта-Марія", "Пінта" та "Нінь" - вийшов з іспанського міста Палос.
Весь його екіпаж складався з 90 чоловік (в основному, злочинців).
Через декілька місяців плавання Колумб пристав до невідомого острова - це був один з Багамських островів. Колумб назвав його Сан-Сальвадор.
Саме цей день - 12 жовтня 1492 року - і вважається зараз днем відкриття Америки.
Втім, Колумб не був першовідкривачем Америки: за сотні років до нього сюди неодноразово запливали вікінги.
А найпершими європейцями, що тут побували тут, були Ейрік Рауді та його син Лейф Еріксон - вікінги, які досягли цих берегів ще у 10-11 столітті.
Але про їх подорож у Європі не знали.
Ну от. Але продовжимо нашу розповідь про Колумба. Через деякий час Колумб відкрив й інші острови. Найбільший з них - Кубу - він прийняв за півострів Азії.
Скоро Колумба спіткало нещастя. Корабль "Санта Марія" сів на міль, і зняти його звідти виявилося неможливим.
Залишивши частину команди у хижинах, побудованих з розібраного корабля, Колумб повернувся до Іспанії.
Після того він ще тричі - у 1493, 1498 та 1502 роках - побував на відкритих ним островах самого материка.
Але обіцяного від Фердинанда Арагонського та Ізабели Кастильської Колумб так і не одержав - не став він ані віце-королем, ані адміралом, не кажучи вже про свою частку доходів з відкритих земель.
Хвороба, марні та тяжкі переговори з королем і королевою про виконання заключеного колись ними договору, відсутність грошей підірвали останні сили Колумба, і 20 травня 1506 він помер.
Але до самої своєї смерті Колумб був переконаний, що досяг берегів Індії.

Америго Веспуччі

Першим, хто зрозумів, що відкрита Колумбом земля - не Індія, був Америго Веспуччі (1454-1512) .
Веспуччі народився в італійському місті Флоренція у сім'ї нотаріуса.
Деякий час прослуживши у банкірському будинку Медичі, у 1490 році він переїхав до Іспанії, де працював агентом тієї ж фірми в Севільї, займаючись в основному оснащенням судів.
У 1492 році Веспуччі перейшов на іспанську морську службу і брав участь у оснащенні (тобто забезпеченні всім необхідним) другої і третьої експедицій Христофора Колумба, з яким він дружив.
Після того було три плавання, у яких брав участь вже він сам як штурман, астроном та командир каравели (по черзі).
Плаваючи вздовж берегів нововідкритої землі, Веспуччі раптом зрозумів, що ці береги - не Індія.
У 1503 році він написав листа у Італію своєму старому хазяїну Медичи, де розповів про це і запропонував перейменувати материк, назвавши його Новим Світом.
Потім було ще декілька листів, спираючись на які Мартін Вальдземюллер, член географического кружка міста Сен-Дьє, помилково приписав відкриття "четвертої частини світу" Веспуччі і "охрестив" її на його честь Америкою.
У 1507 році Вальдземюллер видав книгу під назвою "Введення у космографію" (космографія - загальна інформація про астрономію та фізичну географію), де відкритий материк вже був названий як Америка.
Втім, там ця частина світу ще відділялася проливом від земель, які відкрив Христофор Колумб (тобто спочатку назва "Америка" відносилася лише до Південної Америки).
Але вже у 1538 році вийшла карта світу, а у 1541 році з'явився глобус знаменитого голандського картографа (тобто складача географічних карт) Меркатора, де "Америкою" називалися вже обидві частини світу.
Так материк, відкритий Христофором Колумбом, одержав свою назву на честь зовсім іншої людини - Америго Веспуччі.

Фернан Магеллан

Магеллан (1480-1521) був людиною, експедиція якого здійснила перше кругосвітнє плавання.
У 1505-1513 роках він брав участь у морських боях з арабами, індійцями і маврами, показав себе хоробрим воїном, за що одержав чин морського капітана. Але після того, як не порозумівся зі своїм керівництвом, Магеллан подав у відставку і переїхав до Іспанії.
Перейшовши на службу до короля Карла I, він запропонував проект кругосвітнього плавання. Карл І трохи пороздумував, але потім згодився.
І 20 вересня 1519 п'ять невеликих кораблів - "Трінідад", "Сан-Антоніо", "Сантьяго", "Консепсион" та "Вікторія" з екіпажем у 265 чоловік вийшли у море.
Досягши Південної Америки, вони зазимували у зручній бухті. Але почався бунт на 3-х кораблях, який Магелан жорстоко придушив.
Потім сталася ще одна біда: посланий навесні на розвідку корабель "Сантьяго" розбився об скелі, але команду вдалося спасти.
Весною кораблі тронулись далі, і у жовтні пройшли вузькою протокою, що пізніше була названа ім'ям Магеллана.
На південному березі протоки мореплавці побачили вогні вогнищ, тому цю землю Магеллан назвав Вогненою землею.
Майже місяць проходили цю протоку три кораблі Магеллана. Капітан же четвертого корабля "Сан-Антоніо" кинувши експедицію і повернувся до Іспанії, де обмовив Магеллана, звинувативши його у зраді королю.
28 листопада три кораблі вийшли у невідомий океан, обігнувши з півдня Америку. Погода була гарною - і Магеллан назвав океан Тихим.
Після цього майже чотири місяці продовжувалося дуже важке плавання, коли люди харчувалися лише розмоченою у морській воді тирсою та пили гнилу воду.
Почалися голод і цинга, багато хто помер.
Нарешті експедиція підійшла до Філіпінських островів.
Магеллан силою змусив правителя острова підкоритися іспанському королю, але скоро був вбитий у сутичці між місцевими жителями.
Потім було вбито ще 27 чоловік.
На трьох судах залишалося усього 115 чоловік - людей не вистачало, і судно "Консепсіон" довелося спалити.
Через деякий час кораблі розділилися: "Вікторія" з капітаном Хуаном Елькано рушила на захід навколо Африки, а "Трінідад", що вимагав ремонту, залишився.
6 вересня 1522 року "Вікторія" завершила свою подорож, яка тривала 1081 день.
З команди у 265 чоловік повернулися лише 17.
Так закінчилася перша кругосвітна подорож.

Васко да Гама

Щоб не відстати від іспанців, король Португалії у 1497 році і собі вирішив відправити на пошуки шляху до Індії експедицію на чолі з досвідченим моряком Васко да Гама (1469-1524).
У складі експедиції були три кораблі ("Сан-Габріел", "Сан-Рафаел" та "Берріу"), а також декілька транспортних судів.
Екіпаж нараховував біля 170 чоловік.
Відправившись 8 липня з міста Лісабон, після чотирьох з половиною місяців плавання португальці обігнули мис Доброї Надії - південну точку Африки.
Португальцям довелося зайти в устя могутньої ріки Замбезі і зайнятися ремонтом кораблів. Далі пішли уздовж східних берегів Африки, заходячи у деякі міста. Потім з досвідченим лоцманом, який знав шлях до Індії, португальці дісталися у порт багатолюдного міста Калікут (нинішня Калькута).
Васко да Гама закупив прянощі і відправився додому.
І через два роки і два місяці португальці повернулися у Португалію. Зі 100 моряків, що відправилися у подорож, повернулося лише 55.
Так був відкритий шлях у Індію.

Джеймс Кук

А зараз ще одна розповідь - про Джеймса Кука (1728-1779), який здійснив свої подорожі, щоправда, значно пізніше – вже наприкінці 18 століття.
Джеймс Кук - англійський мореплавець, що тричі обігнув Землю - народився в сім'ї бідняка, тому вже з 7 років почав працювати разом із батьком.
Своє перше кругосвітне плавання Кук здійснив у 1768-1771 роках, очоливши англійську експедицію, що направлялася на пошуки нових земель і приєднання їх до Британської імперії.
Крім того, Кук шукав так званий Південний полярний материк, який, як припускали тоді, знаходиться десь поблизу Південного полюсу.
На своєму кораблі "Індевр" він пересік Атлантичний океан, обігнув Америку, вийшов у Тихий океан і через деякий час кинув якір поблизу острова Таїті.
Цілий місяць вчені вивчали життя і побут населення острова, після чого експедиція відправилася далі і після 40-денного плавання досягла незнайомого острова з високими, вкритими снігом горами.
Це була Нова Зеландія, яку майже за сто років до цього голандський мореплавець прийняв за Південну землю.
Влітку 1768 року Кук підійшов до східного узбережжя Австралії, дослідив її і оголосив британським володінням.
Потім повернув до Англії.
Друга експедиція 1772-1775 років була організована для пошуків Південного материка, а також обстеження Нової Зеландії та деяких інших островів.
Кук зробив спробу пробратися до Північного полюсу, але не зумів і повернув на Північ, зробивши вірний висновок, що Північного материка взагалі не існує.
У третій експедиції 1776-1780 років Кук відкрив Гавайські острови, пройшов уздовж північно-західного узбережжя Америки до Берингової протоки але, наштовхнувшися на суцільний лід, повернувся на зимівлю на Гавайські острови, де у сутичці з мешканцями одного з островів був вбитий.
І не тільки вбитий - туземці (мешканці того острова) були людожерами і з'їли його останки.
Так загинув Джеймс Кук.

 

далі


 


Якщо Ви побачили на цій сторінці помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter. Дякую! недорогая рация