тисніть тут, якщо зліва не бачите меню...

назад

 

Хубілай-хан

А п’ятим монгольським ханом був Хубілай-хан - ще один онук Чінгісхана.
Під владою його знаходилася більша частина теріторії Китаю, але не вся, тому у 1279 році Хубійлан-хан скинув з престолу правлячу китайську династію Сун і переніс свою столицю до Пекіна (інша назва - Бейдзин).
На той час Китай був найбільш витонченою і розвинутою країною світу. Саме китайці винайшли папір, поліграфічний друк, магнітний компас і порох. Працювала у них також на той час і досить розвинута поштова система.
На теріторії Китаю знаходилися такі великі міста, як Кайфен і Ханьчжоу, кількість населення яких складало більше мільйона чоловік. Китайські міста мали свої харчевні та бані.
Хубілай-хан був досить таки справедливим правителем, що укріплював свою імперію, будуючи дороги, що зв’язували центр країни з її окраїнами, організовуючи систему благодіяльності для хворих і створюючи систему постачання на випадок голоду. Підтримував Хубілай-хан і культуру.
Словом, ось такий був ідеальний правитель Хубійлан-хан, онук потрошителя Чінгісхана, недарма ж, напевно, назвав його відомий італійський мандрівник того часу Марко Поло так: “найвеличнійший з людей після Адама і Єви”.
Але після смерті Хубілан-хана могутня Монгольська імперія почала приходити у занепад, і у середині 1300 років її більша частина розпалася.

Золота Орда

Серед держав, що утворилися після розпаду Монгольської імперії, була і Золота Орда, що виникла ще у 40-х роках 13 століття, під час другого походу монголів.
Заснував її Батухан (вже згадуваний онук Чінгісхана - хан Батий), що очолив той похід (володарем всієї Монгольської імперії на той час був третій син Чінгісхана Угедей-хан).
Офіційно Батий став ханом Золотої Орди ще у 1243 році. Але самостійною державою Орда стала пізніше - у 14 столітті, після розпаду Монгольської імперії.
У склад Золотої Орди входили Західна Сибір, Північний Хорезм, Волжська Болгарія, Північний Кавказ та Крим. Земля русичів офіційно не входила у її склад, але, як і всі інші держави, була зобов’язана платити їй данину.
У 15 столітті Золота Орда розпалося на Сибірське, Казанське, Кримське, Астраханське та інші князівства не без “доброї допомоги” Тамерлана (Тимура), про якого мова піде у наступній нашій розповіді.

Тамерлан

Але перед тим декілька слів про місто, в якому незабаром з’явиться наш наступний “герой”.
Перші згадки про Самарканд датуються 300-ми роками до нашої ери.
Тоді це було досить розвинуте місте з великою кількістю населення. Але наскоки у 4 столітті до нашої ери вершників Олександра Македонського, у 8 столітті - арабів, а ще через 500 років - диких орд Чінгісхана - привели до повного його знищення.
Друге народження Самарканду сталося у часи правління Тамерлана (Тимура), що у 1369 році був вибраний Великим Ханом Монголів.
Тамерлан оголосив, що він є прямий нащадок Чінгізхана і почав “відроджувати” Монгольську імперію.
Під його керівництвом монголи захопили Персію, Ірак, Сірію, Афганістан і частину теріторії Русі. Так виникла нова могутня імперія.
Тамерлан, як і не дуже віддалений від нього у часі пращур Чінгісхан (деякі історики не дуже впевнені, що Тамерлан й справді був його нащадком) був жорстокою людиною.
З підкоренних країн у Самарканд вивозилися не тільки цінності, а й майстри, ремісники, художники, архитектори, письменники і вчені, які повинні були придать блиск столиці.
І цей блиск досить скоро з’явився. Достатньо згадати хоча б величну мечеть Бібі-ханум, що була побудована після переможного походу на Індію (вважають, що так - Бібі-ханум - звали головну, “кохану” жінку Тамерлана: адже не забувайте, що на Сході хани мали не одну дружину, а цілий гарем, у якому могло бути іноді до кількасот жінок).
Саме за Тамерлана був побудований і мавзолей (поховальна споруда) для його онука і нащадка Мухаммеда-Султана, який загинув у 1403 році під час походу на Малу Азію.
Цей мавзолей, відомий у літературі як “Гур-і-емір”, поступово перетворився у родову гробницю Тимурідів (тобто нащадків Тамерлана-Тимура), де пізніше були похоронені як сам Тамерлан, так і його сини та онук Улугбек, про якого наша розповідь трохи далі.
З огляду на історію мусульманської архітектури, це була одна з найкращих її епох. Майже всі будівлі того часу відрізняються велетенськими розмірами і дивовижною пишністю обробки. Самі ж будинки почали будувати з цегли (до цього часу для цього використовувалися глина або дерево).
Місто щвидко росло, і населення його складало вже сотні тисяч чоловік. Тамерлан добре розумів значення торгівлі, тому, розгромивши Золоту Орду, домігся того, що головний торговий шлях у Східну Європу, який раніше проходив через теріторію Золотої Орди, йшов тепер через Самарканд.
У 1397 році Тамерлан завоював Індію, а у 1405 році, на зворотньою шляху звідти, помер.

Улугбек

Через деякий час після смерті Тамерлана країна була поділена на дві частини, однією з яких з 1409 року став правити онук Тамерлана Улугбек (справжнє ім’я - Мухаммед Тарагай).
Це була цікава людина і мудрий державний діяч, недарма ж часи правління Улугбека називають у історії епохою найвищого розквіту культури Самарканда. Місто продовжувало зростати. З’явилася велетенська бібліотека. На високому рівні знаходилися ремесла та торгівля.
Улугбек запрошував у Самарканд відомих вчених, а через деякий час і сам став видатним астрономом. На холмі, який легко можна було побачити з будь-якого місця Самарканда, він побудував грандіозну обсерваторію, рівною якої не було тоді в усьому світі.
Це був величезний триповерхова будівля, загальна висота якої сягала сорока метрів - висоти десятиповерхового будинку, а діаметр перевищував п’ятдесят метрів. На даху розміщувалися невеличкі прилади для наглядом за зірками.
У обсерваторії була багата бібліотека, де працювали найвидатніші вчені того часу - математики, астрономи, філософи. На стінах її були розвішані картини і схеми, що зображали планети, зірки і земну кулю, розділену на кліматичні пояси.
Вперше у світі обсерваторія була круглою (тільки у наш час вони стали такими, що пояснюється необхідністю дати огляд телескопу).
Використовуючи хитроумні прилади та різноманітні інструменти, ще задовго до виникнення телескопів, Улугбек зумів вирахувати траекторії руху зірок та планет і скласти свої так звані “Нові астрономічні таблиці”, значення яких зараз важко переоцінити - адже у них були викладені теоретичні основи астрономії (науки про Всесвіт) та каталог стану майже 1018 зірок!
Точність зоряних таблиць була настільки вражаюча, що вчені зараз навіть мають сумніви щодо її істинність; здається неймовірним, щоб у 15 столітті, не маючи телескопу, можна було все так чітко вирахувати.
У 1449 році внаслідок перевороту до влади прийшов син Улугбека - Абд ал-Лятиф, який наказав вбити батька, а через рік і сам був скинутий з престола, після чого була знищена і обсерваторія - притулок невіри і скверни, як сповістили про це вірні служителі Аллаха.
І не залишилося на землі слідів Улугбека…
Втім, працю всього його життя - книгу зоряних таблиць - зберіг найближчий помічник Улугбека, його учень, колега і друг Алі-Кушчи, який через декілька років після смерті вчителя, вже як відомий на Сході вчений, віддрукував її у типографії Константинополя.
Книгу цю відразу ж перевидавали у Дамаску і Каїрі, а потім - тричі - у Парижі, Флоренції і Женеві.
А ще пізніше її побачив магараджа Джаупура Джайсинг ІІ - інший видатний астроном, який жив через 300 років після Улугбека (до речі, один з нащадків Великих Моголів, про яких ми ще далі розповімо).
Втім, про Джайсинга це, мабуть, якось іншого разу, а поки що завершимо цю історію. А виводить вона нас, як це не дивно, вже майже у наші дні, а саме у 17 июня 1944 року - день, коли група радянських вчених у пошуках обсерваторії Улугбека зайшла до мавзолею “Гур-емір” (у якій, нагадаємо, був похований Тамерлан та деякі його нащадки, у тому числі, і Улугбек).
Зайшла, незважаючи на грізний напис на Мавзолеї, а також перестереження французського астролога 16 століття Нострадамуса про те, що якщо ввійде хтось у мавзолей Тамерлана, то розпочнеться жорстока війна.
А через п’ять днів Германія на чолі з Адольфом Гітлером напала на Радянський Союз, розпочавши з ним війну, яка у нашій історії має назву Великої Вітчизняної.
Ось тобі і маєш. І як після цього не вірити у містику?..
Втім, до історії з Улугбеком це, здається, вже не має ніякого відношення. Чи ще має?..

“Чорна смерть”

Тим часом у Європі лютувала чума, або “чорна смерть” - хвороба, від якої, як показують дані, померла майже третина населення тодішньої Європи (близько 25 мільйонів чоловік). Майже стільки, напевно, померло від неї і у Азії, але точних відомостей ми не маємо.
Розпочалася чума у Азії, а саме, у Індії та Китаї.
У Європу “чорна смерть” потрапила у 1347 році, “дякуючи” монголам, які, осаджуючи одну з італійських фортець, перекидали за допомогою метальніх гармат через її стіни заражені трупи померлих від цієї хвороби воїнів.
Свою назву - “чорна смерть” - вона одержала від чорних плям на тілі, що з’являлися у хворого.
Переносниками хвороби були блохи, що жили у шерсті чорних пацюків.
Пацюки тоді були всюди - майже у кожному будинку і у кожному місті (адже ми з вами прогулювалися середньовічним містом і бачили, яка там антисанітарія - сміття, помиї… де ж там узятися отієї чистоті?).
Але по світу хворобу поширювали з жахливою швидкістю чорні пацюки, що жили на кораблях. Саме вони, переміщуючись разом з судами з одного порту у інший і передавали оту “чорну смерть” іншим пацюкам, а ті у свою чергу - людям.
Міста вимирали, селища пустішали, поля поростали бур’яном. Не знаючи справжніх разносників хвороби, люди вбивали собак та котів, вважаючи їх головною причиною чуми. Ніхто з середньовічних лікарів не знав походження “чорної смерті” і засобів її лікування.
Люди вважали, що наближається кінець світу.
Але, на щастя, це був ще не кінець. І будемо сподіватися, нам також до нього ще дуже і дуже далеко, адже…
Втім, про це якось іншим разом, добре?
А зараз - історія про те, як Русь звільнилася від монголо-татар.

Куликовська битва

Тим часом, піднялося Велике Московське князівство, яке у другій половині чотирнадцятого століття стало головним на Русі.
Воно на той час стало настільки сильним, що московський князь Дмитро (Іванович) просто відмовився платити данину Золотій Орді.
У відповідь на це монголо-татарський правитель Мамай вирішив провчити московського князя. Він уклав договір з польсько-литовським королем Ягайло, зібрав величезне військо і пішов на Москву.
(Деякі літописи повідомляють, що союзником татар виступав також рязанський князь Олег Іванович).
Війська Ягайла та Мамая повинні були з'єднатися поблизу річки Ока, звідки передбачалося почати загальний похід на Москву.
Дізнавшись про це, князь Дмитро звернувся до руських князів з закликом зібрати всі сили для відсічі ворогу. Пунктами збору дружин стали Москва і Коломна, де зібралося від 100-150 тисяч воїнів - з земель, що визнали владу московського князя, більшу частину яких складали москвичі.
Військо Мамая біля трьох тижнів знаходилося у верхів'ях Дона, очікуючи прибуття польсько-литовської армії короля Ягайло, тому Дмитро вирішив випередити з'єднання супротивників і розбити головні сили татар.
Він виступив з Коломни, і через два дні переправився через ріку Оку. Мамай спробував перешкодити цій переправі, але не встиг.
І 8 вересня 1380 року вони зустрілися на Куліковому полі - там, де ріка Непрядва впадає у ріку Дон.
Битва, як було тоді заведено, почалася двобоєм богатирів - Олександра Пересвета та Челубея, які обидва у тому бою загинули.
Після чого, власно кажучи, і почалася сама битва.
Страшною вона була. Майже цілий день дралися русичі з монголо-татарами. Була навіть мить, коли русичі дрогнули, здавалося: ще мить - і все, переможуть татари. Але допоміг резервний полк - не витримали монголо-татари, похитнулися і побігли.
Так і закінчилася ця битва - повним розгромом монголо-татарських військ.
Втім, обидві сторони понесли величезні втрати. Деякі історики стверджують, що з обох боків загинуло десь близько двохсот тисяч чоловік. Руське військо залишило на Куликовим поле до половини свого складу.
Сам же великий князь Дмитро, який приймав участь у бою, був важко поранений.
Дізнавшись про цю поразку татар на Куликовому полі, король Ягайло пішов за межи російських князівств. А Олег Рязанський визнав московського князя й уклав з ним союз.
Так і звільнилася Русь від монголо-татар.
Втім, тоді ще вона не звільнилася. Річ у тому, що у цій битві загинуло стільки людей, що коли у 1382 році новий золотоординський хан Тохтамиш здійснив набіг на Москву, її просто не було кому захищати.
Тохтамиш спалив Москву і знову обклав Русь даниною.
І лише через сто років інший московський князь - Іван ІІІ -остаточно звільнив Русь від монголо-татарського іга.
Відбулося це завдяки так званому "стоянню на Угрі", коли у 1480 році у зв'язку з відмовою Івана ІІІ платити Орді щорічну данину.
золотоординський хан Орди Ахмат організував новий похід на Москву.
Після невдалої спроби Ахмата перейти через ріку Угра (приплив Оки), ординці більше не наважилися на рішучі дії і відступили.

Жанна д’Арк

…Йшла війна, яку нащадки пізніше назвуть Столітньою, оскільки тривала вона, з невеликими перервами, більше, аніж сто років - з 1337 по 1453 рік.
Розпочав цю війну англійський король Едуард ІІІ, який після смерті французського короля Карла ІУ став претендувати на французський престол.
Вигравши кілька стратегічно важливих боїв, Едуард ІІІ за договором від 1360 року одержав право володіти значною частиною французських теріторій. На цих умовах він відмовився від претензій на французський престол. Був підписаний мир.
У наступні 70-ті роки французи повністю відвоювали захоплені англійцями раніше французські теріторії. Знову на деякий час на цих землях настав мир.
Але у 1414 році англійський король Генрих У оголосив нову війну. Він переміг більш чисельну французську армію і ввійшов у Париж - столицю Франції. Генрих У одружився на дочці французського короля, і невдовзі у них народився син Генрих УІ.
Але через деякий час Генріх У помер. Скориставшись ситуацією, син минулого французського короля Карл відмовив малолітньому на той час Генриху УІ у праві на французський трон. І знову розгорілась війна…
Отже, йшов рік 1422. Англійці перемагали. Палахтіли квітучі колись міста і села. Гинули люди.
Англійці оволоділи майже всією північною Францією. Вони знову захопили Париж, примусивши Карла відмовитися від трона. Разом з герцогом Бургундським, французським герцогом, що перейшов на вражий бік, англійці посувалися далі на південь Франціїї, тримаючи у осаді Орлеан - місто, яке було останнім оплотом французів. Здавалося, скоро Франція буде остаточно переможена…
Саме у цей час з’явилася Жанна д’Арк, дівчина, яка, незважаючи на свої 17 років, з’явилася у королевський палац, умовила Карла дати під її командування сильний загін і на його чолі вирушила до осадженого Орлеана.
Семитисячна армія французів під керуванням Жанни перейшла через річку Луару і безперешкодно підійшла до Орлеану під прикриттям багаточисленної кінноти. Англійці, які загубили у боях з орлеанцями майже всіх своїх коней, не ризикнули почати погоню.
29 квітня 1429 року міські ворота Орлеану відчинилися, і мешканці осадженного міста побачили Жанну д’Арк верхи на білому коні з прапором у руці. За нею у місто ввійшла вся її армія та багатий обоз з продовольством.
Вимучені двохсотднівною осадою орлеанці з радістю зустріли дівчину. “Веди нас у бій, Жанна!” - кричали вони.
На той час англійці знаходилися у побудованій ними навкруги Орлана фортеці.
Як розповідає народний переказ, Жанна першою приставила осадну драбину до кріпосної стіни, що оточувала оточення англійців, а слідом за нею на штурм кинулися і солдати.
Англійці вимушені були залишити фортецю, а пізніше й інші укріплення. Знадобилося лише 9 днів, шоб зняти осаду з Орлеану, що продовжувалася більше, аніж 200 днів.
Під керуванням Жанни д’Арк були визволені і інші міста, що були захвачені англійцями.
На жаль, історія Жанни завершилася трагічно. Під час однієї з вилазок Жанну схопили англійці, звинуватили у чаклунстві, і 30 травня 1431 року за рішенням інквізиції вона була спалена на вогнищі.
Але столітня війна вже була виграна. 1453 року Англія капітулювала, загубивши всі завойовані землі.
Так закінчилася війна, що тривала понад ста років.

Виникнення монархій

До 10 століття Європа була в основному селянською.
У той час кожен феодал (сеньор) був сам собі хазяїн. Хоча формально він і підкорявся королю (у Германії - імператору), насправді він був незалежним.
Завдяки тому що феодал найчастіше був військовою людиною, і всі його васали (підлеглі) повинні були нести військову службу.
Армія феодала представляла собою грізну силу, і навіть королі застерігалися цієї сили. Так, наприклад, французський король боявся виїжджати за межи Парижу, побоючись, що на нього можуть напасти сусідні сеньори.
Але поступово ситуація трохи змінювалася.
У зв’язку з тим, що сільські ремісники - ковалі, гончарі, швеці - почали виробляти більше товарів, аніж це було потрібно їх хазяєвам, виникла потреба кудись їх збувати. У місцях, де збиралося якнайбільше людей, а саме біля монастирів та церков, стихійно почали виникати ринки, а на їх основі, трохи згодом - і міста, центри ремісного виробництва.
Мешканці сел почали майже виключно займатися сільським господарством, мешканці міст - ремеслом.
Але міста розташовувалися на землях феодалів, тому городянам доводилося платити феодалу так звану подать (грошовий або речовий податок). Податі зменшували заробіток, тому мешканці міст з самого початку почали боротися за свою незалежність від феодала.
Для цієї боротьби почали створюватися тайні союзи - так звані “комуни”. Пізніше так само - комунами - будуть називати і міста, що добилися самостійності (перші такі міста-коммуни, до речі, з’явилися у Італії, Північній Франції, Бельгії, Голандії, Східній Іспанії та Північній Германії у 12-13 століттях).
Але повністю убезпечитися від свавілля феодалів городяни самі не могли. Тому вони почали шукали собі союзників.
Такі союзники скоро знайшлися - і були це королі.
Річ у тому, що на ті часи чим сильнішою була королівська влада, тим більше порядку було у країні. До того ж, цілі городян та їх короля тоді ще співпадали: король не менше за городян був зацікавлений у тому, щоб підкорити собі феодалів.
Спираючись на армію і горожан, розширюючи свої володіння за рахунок феодалів, королі все більше багатіли. Одержуючи все більше влади, вони перетворювали мешканців своїх країн у покірних підданіх, приводячи таким чином у підкорення цілу країну, яка з часом ставала великою об’єднаною державою.
Так виникли держави - Англія, Франція, Іспанія, Скандинавські держави, які стали називатися становими монархіями, оскільки мешканців цих держав було поділено на три так звані станові групи: дворянство, духовенство і третій стан, до якого належали всі інші мешканці - ремісники, купці та селяни.
Спочатку, коли йшлося про оголошення війни або збір податків, королі скликали так звані станово-представницькі установи, до яких входили представники всіх станів.
Установи ці у різних країнах мали різні найменування: у Франції вони називалися генеральними штатами, у Іспанії - кортесами, у Англії - парламентом, у Німеччині - рейхстагом.
Але ближче до кінця середніх віків, коли королівська влада посилилася, королі почали вирішувати всі державні питання самостійно.
Так виникла абсолютна, або необмежена ніким та нічим монархія.

Падіння Константинополя

Це відбулося 29 травня 1453 року. Турки-османи захопили Константинополь і розгромили його.
Візантія, яка проіснувала майже тисячу років, пала.
Турецький султан Мехмед II давно вже домагався цього. І ось нарешті домігся…
Постійні напади Османської імперії на Візантію призвели до того, що ще у 30-ті роки 15 століття від колись могутньої імперії залишилися лише один Константинополь та деякі острови в Егейському море.
А ще Морея - область на півдні Пелопоннесу.
Візантійський імператор Костянтин ХІ намагався заручитися підтримкою західної католицької церкви, але місцеве духовенство і народ були категорично проти. Втім, і сама римська католицька церква також не дуже поспішала на допомогу.
Тим часом, Мехмед вичікував підходящий момент для захоплення Константинополя.
І цей час настав.
На початку березня 1453 року Мехмед II зібрав величезне військо, яке складалося з 150 (за іншими даними - 300) тисяч воїнів, підкріплене потужною артилерією, 86 військовими та 350 транспортними кораблями.
У Константинополі ж на той час нараховувалося лише 4973 жителя, які були здатні тримати зброю, а ще біля 2 тисяч найманців, яких надіслала західна католицька церква.
А!.. Мало не забули - ще 25 кораблів. Аж…
І ось 7 квітня 1453 року Мехмед II почав облогу.
Перші спроби штурму провалилися. Але вже 29 травня турки увірвалися у Константинополь.
Бої йшли на вулицях міста. У бою пав імператор Костянтин XI, і коли турки знайшли його поранене тіло, йому відрубили голову і насадили її на жердину.
Три дні в Константинополі йшли грабежі та насильства.
А 1 червня Мехмед II вступив у місто, в'їхав на коні у храм Святої Софії, повелів збити з неї хрест і перетворити на найбільшу у світі мусульманську мечеть.
Так закінчила своє існування христианська Візантія.
Багато хто з істориків 17-18 століття вважав падіння Константинополя завершенням середньовіччя, подібно тому, як падіння Рима у 476 році стало завершенням античності.
Інші думали, що масова втеча греків з покореної Візантії у Італію обумовило там виникнення так званого Ренесансу (або Відродження, про яке ми вам ще трохи згодом розповімо).
В усякому разі, після загибелі Візантії Русь залишилася єдиною вільною православною державою.
Саме ця обставина, а ще те, що російський імператор, великий князь Іван ІІІ, був одружений з племінницею останнього візантійського імператора, і дозволила йому оголосити себе спадкоємцем Візантійської імперії.
А Русь - Вічною імперією, такою, якою була, наприклад, Римська імперія.
Ох, хлопці-хлопці, князі-імператори, та які ж ви всі "скромні"!..
Втім, чи нам їх судити? Тим більше, сьогодні, через більше, аніж чотириста років...
Тож і не будемо цього робити. Адже, як це там сказано у Біблії: "не судіть - та не судимі не будете".
Гарна думка. І, головне, правильна - нам так здається.
Ну от. Отже, це - остання наша розповідь з часів середньовіччя.
Але перед тим як далі іти шляхами історії людства, ми пропонуємо зробити невеличку зупинку і роздивитися трохи детальніше історію Київської Русі.
Отже, якщо ви згодні, то - вперед!
Якщо ж Вас ця тема зовсім не обходить, сміливо переходьте до наступної глави в житті людства - Часу відкриттів.

 

далі


 


Якщо Ви побачили на цій сторінці помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter. Дякую! Смотрите купить готовую квартиру в новостройке в екатеринбурге тут. . Трос стига для park compact 16 4wd райдер 100 квт park compact 16 4wd. . Устройство дренажа на участке по низкой цене Компания "СпецМонтаж".