яВОТ. Интернет-всячина

 

Довідник з української мови

      Головна - Ця сторінка




Початок
Зміст
Мовознавство
Фонетика
Лексика
Словотворення
Морфологія
Синтаксис
Орфографія
Пунктуація
Стилістика
Програма для
        вступників

Довідка
Скорочення

 

Числівник- це частина мови, що позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? (сьомий, тисяча п’ятсот, півтори).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЧИСЛІВНИКІВ

У реченні числівники можуть бути різними членами речення (Одна ластівка погоди не робить (означення); І один у полі не воїн (підмет).

Якщо кількісний числівник поєднується з іменником, то разом із ним входить до складу підмета, присудка, означення, додатка, обставини (Два ведмеді зустрілися у одному лісі; Три пари йшли берегом ріки; А глибина тут сягає дванадцяти тисячі метрів

РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Числівники поділяються на:

КІЛЬКІСНІ ТА ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ

Числівники за значенням і граматичними ознаками поділяються на кількісні та порядкові:

КІЛЬКІСНІ ЧИСЛІВНИКИ

Кількісні числівники позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки? Виділяються власне кількісні, дробові, збірні, неозначено- кількісні числівники:

 

Власне кількісні числівники називають ціле число або визначену кількість предметів, що не поділені на частини:

Власне кількісні числівники поєднуються у словосполученнях з іменниками, які називають предметі, що піддаються лічбі (п'ять моряків, шістнадцять кроликів).

Дробові числівники називають дробове число або певну кількість як частину від цілого:

Дробовим числівником називається також числівник, який називає дробову величину в сполученні з цілим числом (три цілих і дві десятих, дванадцять дві цілих і одна третя).

До дробових числівників також належать числівники півтора і півтораста.

Збірні числівники визначають кількість предметів як сукупність:

Кількість збірних числівників обмежена- це слова від двоє до десятеро, від одинадцятеро до двадцятеро, а також тридцятеро, обоє, обидва, двійко, трійко, четвірко, п'ятірко. Збірні числівники не можуть бути складеними.

Неозначено- кількісні числівники називають точно не визначену кількість предметів:

Неозначено- кількісні числівники можуть поєднуватися у словосполученнями, що піддаються лічбі, а слова багато, небагато, мало, чимало, немало також з речовинними і абстрактними іменниками (багато років, чимало води).

ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ

Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? (котра? котре? котрі?: шостий, шоста, шосте, шості).

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ЧИСЛІВНИКИ

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені:

прості

нуль, вісім, один, шість, дев’ять

складні дванадцять, триста, одинадцятеро
складені сто двадцять шість, чотири тисячі один

Прості числівники мають один корінь.

Складні числівники мають два корені.

Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧИСЛІВНИКІВ

Кількісні числівники не мають граматичних ознак роду та числа і змінюються лише за відмінками (три- трьох- трьом- три- трьома- (на) трьох).

Виняток становлять числівники один (одна, одне), одні; два, дві; обидва, обидві; півтора, півтори.

Порядкові числівники, як і прикметники, мають такі морфологічні ознаки:

ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ

Змінювання кількісних числівників за відмінками відзначається різноманітністю. Виділяються такі типи відмінювань:

1. Числівник один (одна, одне (-о), одні) змінюється як займенник той:

2. Відмінювання числівників два, три, чотири.

Числівник два змінюється за родами (чол. і середній- два; жіночий- дві):

Числівники три і чотири за родами не змінюються:

3. Відмінювання числівників від п‘яти до десяти та числівників на -дцять і -десят:

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

шість

шести (шістьох)

шести (шістьом)

шість (шістьох)

шістьма (шістьома)

(на) шести (шістьох)


Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

чотирнадцять

чотирнадцяти (чотирнадцятьох)

чотирнадцяти (чотирнадцятьом)

чотирнадцять (чотирнадцятьох)

чотирнадцятьма (чотирнадцятьома)

(на) чотирнадцяти (чотирнадцятьох)


Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

шістдесят

шістдесяти (шістдесятьох)

шістдесяти (шістдесятьом)

шістдесят (шістдесятьох)

шістдесятма (шістдесятьома)

(на) шістдесяти (шістдесятьох)

4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто.

Ці числівники мають дві неоднакові відмінкові форми:

5. Відмінювання числівників двісті-, чотириста та числівників на -сот.

У цих числівників при відмінюванні змінюються обидві складові частини:

6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники, що належать до відповідних відмін.

7. Відмінювання збірних числівників у непрямих відмінках збігається з відмінюванням відповідних кількісних числівників, але тільки з їх вторинними формами:

8. При збірних числівниках обидва, обидві вживаються іменники у називному відмінку множини, як і при числівниках два, дві (обидва плуги, обидві книжки), але при числівнику обоє іменник ставиться у родовому відмінку множини (обоє хлоп’ят):

9. При відмінюванні дробових числівників перша частина змінюється як кількісний числівник, а друга- як порядковий:

10. У складених порядкових числівників відмінюється лише останній компонент:

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ЧИСЛІВНИКІВ

1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.

2. Знайдіть початкову форму (для кількісних- називний відмінок; для порядкових- називний відмінок однини чоловічого роду).

3. Визначте розряд за значенням: кількісний чи порядковий (якщо кількісний, то який).

4. Визначте морфологічні ознаки: рід, число (якщо є), відмінок.

5. Група за будовою (простий, складний чи складений).

6. Визначте синтаксичну роль слова.

7. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

ЗАЙМЕННИК

Займенник- це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКІВ

У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:

  • підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно);

  • означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу);

  • додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу);

  • обставиною (всі зібралися коло вчителя; розуміння шукайте в собі);

  • іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий).
  • РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

    Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:

    МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКА

    Головні морфологічні ознаки займенника - це:

    Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка (хто- кого, кому, ким, (на) кому).

    Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні морфологічні ознаки роду та числа (чий- чия, чиє, чиї).

    ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ

    Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.

    Особовий займенник я вказує на розповідача (я це повинен сказати).

    Займенник ти вказує на особу, до якої звертається розповідач (а ти не брав моїх зошитів?)

    Займенник ми вказує на те, що розповідач об’єднує себе ще з кимось, напр., розповідає про себе і своїх друзів чи знайомих (ми вчора були у лісі).

    Займенник ви вказує на осіб, до яких звертається розповідач (ви хіба про це не чули?).

    Займенники він, вона, воно вказує на особу, яка не приймає участі у розмові або на предмет, про який іде мова (вона добре підготувалася до уроку; воно було дуже смачне).

    Займенник вони вказує на деяку кількість осіб, що також не беруть участі у розмові або на предмети, про які розповідає оповідач (вони довго ще будуть над цим думати; вони зовсім не коштовні).

    Займенник він співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона- з іменниками жіночого роду, воно- з іменниками середнього роду, займенник вони співвідноситься з іменниками всіх чотирьох родів у множині (він піднявся; вона підійшла; воно стрибнуло; всі вони- гарні люди);

    ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ

    Одні займенники змінюються за відмінками, як іменники (хто, він, що, я), інші- за родами, числами і відмінками, як прикметники (нічий, ваш, деякий).

    Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками, як числівник два.

    Відмінювання особових займенників відбувається за такою схемою:

    ОДНИНА

    МНОЖИНА

    ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК

    Зворотній займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.

    Зворотній займенник може бути віднесений до будь-якої особи, однієї чи багатьох (батько сам себе не впізнав; я себе дуже добре тепер розумію; хлопці побачили себе у цьому списку).

    У реченні зворотний займенник виступає додатком, інколи- обставиною (я сам на себе не схожий; навіть не уявляю собі, як би я жив далі; нічого під собою не бачу).

    Відмінювання зворотнього займенника себе відбувається за такою схемою:

    ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Питальні займенники містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (чий? який? котрий?), кількість (скільки?).

    Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками; чий, який, котрий- за родами, числами і відмінками, як прикметники.

    Займенники котрий, який (яка, яке, які) відмінюються, як прикметники твердої групи:

    Відмінювання інших питальних займенників:

    ОДНИНА

    МНОЖИНА

    ВІДНОСНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання (хто, що, скільки, чий, який, котрий).

    Відмінювання відносних займенників відбувається так само, як і питальних.

    ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Присвійні займенники вказують на принадлежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, іхній) чи будь-якій (свій) особі.

    Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її - незмінні.

    Відмінювання присвійних займенників мій, свій, твій відбувається за такою схемою:

    Присвійні займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи:

    Займенник їхній відмінюється, як прикметник м'якої групи:

    ВКАЗІВНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Вказівні займенники вказують на предмет (сей, цей, той), ознаку (такий), кількість (стільки).

    Займенники той (отой) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.

    Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

    Вказівні займенники той (отой) відмінюються:

    Вказівні займенники цей (оцей) та рідковживаний сей відмінюються:

    Займенник стільки відмінюється, як числівник два:

    ОЗНАЧАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку (кожний, всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), інший, сам, сaмий, самuй).

    Означальні займенники весь (увесь, ввесь) відмінюються за такою схемою:

    Означальні займенники кожний, всякий (усякий), інший, сам, сaмий, самuй відмінюються, як прикметники твердої групи:

    НЕОЗНАЧЕНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Неозначені займенники вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість (абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-скільки, хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись).

    Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються.

    З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс (казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь), а з частками аби-, де-, -сь- разом (абиякий, дещо, хтось).

    Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (будь для кого, аби з ким, хтозна в чому).

    Неозначені займенники відмінюються так, як питальні займенники, від яких вони утворилися.

    ЗАПЕРЕЧНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Заперечні займенники вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки).

    Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються за допомогою частки ні.

    З часткою ні заперечні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (ні в якому, ні для чого, ні для кого).

    Заперечні займенники відмінюються так, як і питальні займенники.

    МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ЗАЙМЕННИКІВ

    1.  
    2. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.
    3.  
    4. Знайдіть початкову форму (називний відмінок; для займенників прикметникової форми- називний відмінок однини чоловічого роду).
    5.  
    6. Визначте розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, відносний, неозначений чи заперечний.
    7.  
    8. Визначте морфологічні ознаки: рід (якщо є), число (якщо є), відмінок.
    9.  
    10. Визначте синтаксичну роль слова.
    11.  
    12. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

    далі

    Початок розділу (1)
    продовження (2)
    завершення (3)


     


    Якщо Ви побачили на цій сторінці помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter. Дякую!


     

          Головна - Ця сторінка

    яВОТ. Интернет-всячина